Президент Володимир Зеленський звільнив Сергія Лупанчука з посади посади командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ і призначив на цю посаду Героя України, бригадного генерала Олександра Трепака.
Його позивний – «Редут». Легендарний «Редут»! З 28 серпня по 4 жовтня 2014 року він, тоді ще у званні полковника, командував обороною Донецького аеропорту.
Під час надзвичайно запеклих і жорстоких боїв за українську твердиню – донецьке летовище – уся країна почула про незламність наших «кіборгів». Восени 2014-го «Редута» було поранено.
Ще раніше, у червні 2014-го полковник Олександр Трепак разом зі своїми воїнами не дав ворогові захопити Центральну артилерійську базу озброєння у Бахмуті, а також соляну шахту на околиці цього ж міста, у якій наша країна зберігала величезні запаси стрілецької зброї.
23 березня 2016 року Олександра Трепака призначили командиром 3-го Окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. А через деякий час він став начальником штабу – заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ.
З Олександром Сергійовичем ми, кореспонденти «Українського репортера», познайомилися на початку жовтня 2020-го, коли разом з батьками полеглого воїна-добровольця Святослава Горбенка побували в музейно-меморіальному комплексі 3-го полку.
«Редут» зі своїми бойовими побратимами започаткували добру традицію – на невеличкому меморіальному полі, що біля музейного комплексу, рідні полеглих захисників сіють пшеницю. А коли настають жнива, то збирають символічний врожай.
На наше запитання що допомогло «кіборгам» вистояти під час оборони Донецького аеропорту “Редут” відповів так:
– Вважаю, що у кожному із нас ніби озвалося щось предковічне, наче із сивої давнини: «Хлопці, вам треба тут стояти!» І оте напутнє ніби вчувалося: «Ми не можемо вам скрізь допомогти, але тут разом з вами тримаємо цю твердиню». Напевно, тоді кожен із воїнів відчував ці невидимі ниточки духовного зв’язку… Ми розуміли: нам треба тут СТОЯТИ! Пліч-о-пліч, один біля одного. Про інше навіть не думалося.
Згадуються і такі слова “Редута” про “кіборгів”:
-Хоч я на той час і був полковником, але тоді, у цих хлопців я навчився у першу чергу бути українцем. Можливо, мені потрібно було для цього 40 років прожити, дослужитися до звання “полковник”, щоб зустріти їх у терміналі Донецького аеропорту, щоб ми дали зрозуміти один одному хто ми такі, що це – наша земля і що ми маємо робити. А чи молодий ти, чи – старий, чи маєш досвід чи ні, у тих умовах не мало ніякого значення. Найголовніше, щоб ти був по духу біля цієї землі, щоб розумів, де – твої побратими, а де – ворог. Все просто. І наші хлопці стояли… Вони стояли на своєму місці, не відходили…
Тоді, у 2020-му, ми розмовляли з Олександром Сергійовичем про наше військо, про воїнів. «Редут» говорив, що Україні надзвичайно важливо готувати саме воїнів.
Мотивованих і надійних. Тобто тих, хто постійно і самовіддано опановує військове мистецтво перемагати ворога, хто прагне стати справді успішним і незламним. Якщо країна буде готувати саме таких воїнів, то це буде нація воїнів, запамяталися слова легендарного командира.
Сьогодні – 2024-й. Люта війна з російськими загарбниками. Колись сказане «Редутом» – «хлопці, вам треба тут стояти!» – знову ніби озвалося в душі кожного воїна. Як заклик-прохання українського народу до своїх оборонців.
Стояти на своїй землі! Як завжди, пліч-о-пліч, один біля одного.
Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана ФРОСЕВИЧ
Фото на головній: 2020 рік. Командир 3-го полку Олександр Трепак прощається з Бойовим прапором частини у зв’язку з переведенням до іншого місця служби.
Фото 3-го полку.
